| Головна » Статті |
| Всього матеріалів в каталозі: 122 Показано матеріалів: 11-20 |
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 12 13 » |
|
https://www.facebook.com/radio.voskresinna/videos/507799943403098/
Чому інколи прояви релігійності набувають деструктивних форм? Чому безперервна молитва і постійне перебування у храмі – не завжди прояв справжньої віри? Як релігійні почуття стають предметом маніпуляції, особливо у кризові для суспільства часи? Про це у програмі «Психологічна порадня» в ефірі «Воскресіння. Живе радіо» – доктор психологічних наук Людмила Гридковець. Людмила Гридковець, окрім іншого, багато років займається вивченням та психотерапією жертв деструктивних культів та сект, різного роду маніпуляцій свідомістю на релігійному грунті, кризовими станами, спричиненими різними факторами. Розповідає про експеримент, який разом із колегами-психологами провела ще на початку 90-х у Києві: переодягнувшись у циганок, дівчата «ворожили» перехожим, а потім пояснювали, хто вони і що це було. Найцікавіше, за словами психолога, що лише 5% тих, кому «передбачили долю» визнали, що впіймалися на обман, інші ж навідріз відмовлялися визнати, що піддалися на маніпуляцію. «І це було страшно – наскільки люди схильні до містичності образів і мислення, – каже пані Людмила. – Тоді я вперше зацікавилася тим, чому людей так легко впіймати на такі речі…» За результатами багатолітньої практики, психолог називає три фактори, які сприяють і посилюють схильність до деструктивної поведінки на релігійному грунті. Перший – певні психічні розлади і захворювання, це близько 15% випадків. «Коли людина впадає у дисоціативні стани, має галюцинації тошо, часто це сприймається як містичний досвід. Це легше і менш травматично, ніж визнати певні психічні проблеми. Справжні містичні стани зустрічаються досить рідко: лише 3% випадків з моєї практики можна віднести до таких переживань…» Основна ж частина – це стани, обумовлені особливостями психологічних проблем, психотравм кожної окремої людини, а також, у разі втручання іззовні, специфікою маніпуляцій, здійснених щодо неї. Про небезпеки і ризики потрапляння під вплив деструктивних сект і релігійних груп – у наступних програмах. А наразі – про побутовий рівень надмірної релігійності, коли, як кажуть, людина «вдаряється» у віру, забуваючи все і всіх. «У справжній вірі не буває фанатизму, – каже пані Людмила. – Якщо жінка цілими днями б’є поклони й молиться, занедбавши родину, то це насправді не про молитву, духовність і служіння Богові. Це – механізм втечі й уникнення відповідальності, спроба таким чином відчути свою унікальність. Але правдива регілійність, за визначенням святого Августина, походить із любові: якщо людина перебуває у цьому стані, вона віддає цю любов природньо і просто тому, що інакше не може. І друге: це відповідальність, зокрема, і у виконанні cвоїх обов’язків щодо інших людей. Нерідко зустрічаються випадки взаємодії не з Богом, а з власним надуманим образом, на якому замикається спілкування із самим собою і яке нікуди не веде. Так, Бог – це порядок, на противагу хаосу, і якщо в житті й душі немає цього порядку, навряд чи можна говорити, що людина дозволяє Богу бути присутнім у своєму житті… » Безперервна молитва, коли людина нічого і нікого навколо себе не бачить, близька до окультної практики, й інколи людину потрібно вивести із цього стану, зокрема, заборонивши молитися хоча б кілька днів. Це те, що у психології називають заземленням – зосередженні на простих речах, сприйнятті реальності й слухання тиші, а не викликаних і надуманих образів. «Після цього часто людина каже: не знаю, що це зі мною було – якийсь хаос, гонитва, «треба молитися ще більше», – каже психолог. – Річ у тому, що все це не було молитвою, це невротичні реакції на певні внутрішні проблеми й травми. Насправді потрібно, щоб молитвою стало життя, щоб кожна дія стала продовженням цієї молитви. І тоді навіть приготування їжі для сім’ї стає любов’ю і цією молитвою…» Такі стани і потреба гіперрелігійної поверідки пов’язані, за словами психолога, із травмами раннього розвитку, – зокрема, із травмою відлучення від батьків, коли дитині усього кілька місяців. Людмила Гридковець каже: це можливо навіть тоді, коли дитину віддають під опіку бабусь/дідусів, не кажучи вже про нянь чи, як це було раніше, віддавання у яслі. Саме у цей момент закладаються установки – «я не потрібен», «я викинутий», «я ніхто», і закладається базовий сценарій такої поведінки. Людина підсвідомо прагне довести, що вона чогось варта, отримати погладжування і похвалу інших людей – щоб побачили, звернули увагу тощо. У цьому ж віці, до року, формується базова довіра/недовіра до світу, яку також закладають батьки. І якщо контакту з батьками було недостатньо, якщо дитина не дістала цієї любові, і, в результаті, сформувалася недовіра, надалі людина, особливо віруюча, намагається переконати себе, що це не так, заслужити любов, примушує себе кудись бігти й «коїти добро», проте всередині як була, так і залишається порожнеча. І тому, в першу чергу, потрібно пропрацювати саме ці травми – принаймні, щоб звільнити місце у душі для справжньої, не невротичної, віри. «Здорова релігійність і віра – це відчуття тепла і ніжності, повсякчас, – каже Людмила Гридковець. – Коли ж релігійність нездорова, поряд з такою людиною некомфортно: вона постійно засуджує, не приймає нікого й нічого, не є вдячною, їй усе не так. Але це не про релігійність, це про травми й неврози. Людина мусить прийняти й навчитися любити, перш за все, себе – і тоді зможе полюбити ближнього, Бога, світ. Іншим ми можемо дати тільки те, що маємо самі…» |
|
За посиланням можна знайти чудові пісні для християнського дозвілля з дітьми та мододдю.Тексти, акорди, записи виконання доступні для використання. |
|
|
|
Коли ви не будете прощати… Колись я прочитав таку історію. Один дідусь упродовж довгого часу не виходив з дому на вулицю. Його переслідували різні страхи, він був дуже дратівливим. Через це мав проблеми з дружиною. Якось під час розмови зі священником дідусь згадав епізод, який і став причиною його тривалих «нещасть».25 років тому його збила машина, а винуватець аварії грубо повівся з потерпілим. Дідусь розповідав про випадок в найдрібніших деталях, ніби той трапився 25 хвилин тому. У його словах було багато ненависті, усі ці роки він носив у серці образу. Не пробачав. Священник сказав дідусеві, що багаторічна ненависть зруйнувала його життя, і вони почали разом молитися за того водія. Дідусь покаявся й попросив пробачення в Бога за те, що так довго не пробачав. Його серце наповнилося миром, і цього вечора вперше за довгий час з'явилися бажання й сили вийти з дому. Господь визволив його. У Святому Письмі сказано:»Коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших» (Мт6,15). Чому в цьому Слові чуємо умову, що Отець нам не пробачить наших провин, якщо ми не пробачимо іншим людям?Якщо комусь не пробачаю, то закриваю це місце в серці від Бога.Не впускаю Його туди, ізолююся. Я сам собі Бог. Але не пробачення – це рана на серці. Якщо ж таку рану не лікувати, то вона «гниє», розростається і стає духовним раком. Це призводить до багатьох трагічних наслідків: я перестаю радіти життю, живу постійно в болеві, роздратованості, ненависті та невдоволенні, при цьому ранячи всіх навколо себе. Хтось може думати: «Ти вчинив мені зло, а я цього не заслужив. Я на тебе ображаюся!Я тебе ненавиджу! Не хочу тебе ніколи бачити! І це правильно». Але якби було правильно, людина мала би почуватися краще після такого висновку, відчути полегшення від ненависті, образи на когось. А це не так. Насправді не пробачення руйнує нас більше, ніж сам біль, якого нам хтось завдав. Можемо довго це заперечувати і втікати від правди, але рана від не пробачення в нашому серці жива. І рано чи пізно або ми почнемо її лікувати через пробачення, або вона нас знищить. Непробачення є духовною хворобою. Думку про те, що не пробачення, помста – це правильне рішення, а ненависть – справедливість, «підказує» людині диявол, отець брехні. І це один із глибоких, великих обманів, в якому можемо жити, навіть не усвідомлюючи його. Священник Сальваторе Туміно сказав, що ненависть, образа, не пробачення - це головні ворота, через які диявол входить у серце людини й починає диктувати свої закони: смерті й саморуйнування. Багатьох людей віри він тримає в путах через те, що вони не пробачають. На дорозі пробачення є різні труднощі. Одна з них – це коли я сам себе обманюю, що всім пробачив, що ні на кого не тримаю образи. Як побачити, чи в нашому серці не оселилась образа? Ось деякі ознаки не пробачення: ставлюся до людини неприязно; мені неприємно думати про неї; ображаю її; бажаю їй неприємностей; зловтішаюся з її невдач; чиню їй зло; виявляю до неї байдужість (це «заморожена» образа). Можете зробити вправу: знайдіть час щоби побути на самоті, візьміть чистий аркуш паперу, ручку і помоліться. Скажіть, наприклад, такі слова: «Боже, допоможи мені побачити, чи є хтось, на кого я тримаю образу в серці, хтось, кому я не пробачив провини». І тоді почніть «гортати» в пам’яті, згадайте події та людей з минулого, починаючи від батьків, родичів, сусідів, учителів, дітей із садочка, двору,школи. Перегляньте все своє життя. Коли в пам'яті з'являтимуться конкретні події, люди, то стежте за реакцією серця. Якщо вас не хочеться затриматися на цій події, зустрітися з цією людиною, а хочеться, образно кажучи, втекти або перейти на інший бік вулиці, то це ймовірно наслідки не пробачення. Запишіть імена цих людей на аркуші паперу і пізніше підіть з ним на молитву, просячи Отця Небесного, щоб допоміг вам пробачити. Я колись зробив таку вправу, і в моєму списку було чимало людей, за яких я молився та пробачав їм, не один день просячи Бога, щоб Він допоміг мені звільнитьсь від образи. Буває, що ми кажемо: «Я не можу вибачити такий вчинок цій людині!» І це правда. Я сам своїми силами не здатен вибачити – можу це зробити лише завдяки Божій силі, силі Божого милосердя. Це Христос приніс нам дар пробачення, і це Він вчить нас пробачати й любити своїх ворогів. Часто ми думаємо: «Хочу, щоб людина, яка мене образила, визнала свою провину, щоб перепросила мене, і лише тоді їй пробачу». Але я не мушу чекати перепросин, аби відчути звільнення, зцілення від того болю, якого мені завдавали. Адже це вже мій біль; рана в моєму серці, завдана кимось іншим, - це моя рана. За неї вже я несу відповідальність, відповідаю за те, щоб її гоїти. І пробачення – це лікування зраненого серця. Даром, який ми отримуємо через Ісуса Христа, є те, що в Його ранах наші рани зцілюються. У моєму духовному житті було великим відкриттям, що рани – це місце зустрічі з Божим милосердям. Дорого пробачення – відкривати Богові свої рани, запрошувати Його до ран, яких завдали нам інші люди. Тоді ці рани стають для нас благословенням. Бо якщо ми закриваємо своє серце, то не переживаємо близькості з Богом. Господь дає нам свободу, і тільки ми можемо вирішити, чи відкрити Йому свій біль, запросити Його у своє не пробачення. Без запрошення Бог не в змозі прийти до нашого серця зі своєю цілющою благодаттю. Із книги о.Миколи Лучка "У пошуках істини" "Непрощення - це одна з найбільших перешкод у стосунках з Богом", - отець Микола Лучок В ранкові катехизі говорили про факти, які заважають у стосунках з Богом, тобто про перешкоди в молитві Бог наскільки несамовитий, що любить нас, коли ми ображаємось, кохає нас в цій образі, але не дає собою маніпулювати. Жодна наша поведінка не може зіпсувати ставлення Бога до нас. Людина, яка молиться часто може мати лише односторонній зв'язок з Богом, даючи Йому певні завдання - це одна із найбільших помилок у стосунках із Богом. Дорогою пробачення - катехиза отця Миколи Лучка Продовження, практична допомога порадами,як бути послідовним і прощати по-справжньому! http://radiomaria.org.ua/dorogoyu-probachennya-kateheza-otcya-mikoli-luchka-6603 |
|
http://sdmukraine.blogspot.com/p/blog-page_20.html За посиланням поданим вгорі, Ви можете переглянути пісні з акордами зі сторінки-джерела і прослухати їх виконання із Soundcloud https://soundcloud.com/5affhpq3k68d Ще трохи пісень із Школи Християнського Аніматора Аудіо матеріали БОЖЕ, ТИ БОГ МІЙ
Am Dm Боже, Ти Бог мій, G C Тебе шукаю пильно, Am Dm E Am Тебе душа моя прагне. Боже, почуй мої Благання і молитву І дай душі моїй спокій. Тоді душа моя Насититься любов'ю І зродиться у ній життя.
G D Em Боже. доторкнись очей моїх, щоб прозрів я G D Em A Доторкнись до моїх уст, щоби співав я «Алилуя» D D Em Доторкнись до мого серця, потішай його A D Хай Твій Дух Святий огорне мене!
Am G /:Величаємо, благословляємо, Am Прославляємо, Боже наш!: /2 C G /:Тільки Ти гідний похвали Am Тільки Ти, Боже наш!
ХАЙ ЖИВЕ ЛЮБОВ Am G Знаю, що важко, та з вірою йду, Am Гори долаю, по морю пливу. G Знаю, що важко, та в серці моїм Am Є те, що долає і горе, і біль.
C(G)(Am) Dm(C)(Dm) Пр. /: Хай живе (2) любов! / (3) E Am Хай приносить радість знов, і знов!:/2
Знаю, що завтра я зможу піти В країни незнані, в далекі світи. Знаю і хочу, щоб радість була, Щоб люди раділи, не було вже зла.
ДАЙ СИЛУ, ДАЙ МІЦЬ Dm B /:Дай силу, дай міць, C Dm Освяти життя моє!:/2 C Dm Бо з серця щирого прославлю Тебе, І в кожній думці я прославлю Тебе, З усіх своїх слів прославлю Тебе, B C (Dm) О, Господи, мій!(2) (…шукаю Твій лик) (…віддам Тобі честь) Дай силу, дай міць, освяти життя моє! Бо з серця щирого прославлю Тебе, І в кожній думці я шукаю Твій лик, З усіх своїх слів віддам Тобі честь,
О, Господи, мій! (2)
ТИ МІЙ ЦАР D (A) (G) /:Ти мій Цар, (4) G D Царем є Бог!:/2 D /:Всі наші серця піднесімо, A Всі наші руки вознесімо, h Ставаймо перед ликом Божим G A (D) Славлячи Його!:/2
ЧИСТИМ СТАВ, НАЧЕ СНІГ C Am Чистим став, наче сніг, F G Хоч мій гріх був багряний, C Am Ти, Господь, все простив, F G Був мій борг незрівнянний. C Am Пр./: Через дивную любов, С Am І Твою, Ісусе, кров, C Am Знаю я, що можу бути Dm G C Чистим знов:/2 (наче сніг)
|
|
http://sdmukraine.blogspot.com/p/blog-page_20.html За посиланням поданим вгорі, Ви можете переглянути пісні з акордами зі сторінки-джерела і прослухати їх виконання із Soundcloud Аудіо матеріали БОЖЕ, ТИ БОГ МІЙ
Am Dm Боже, Ти Бог мій, G C Тебе шукаю пильно, Am Dm E Am Тебе душа моя прагне. Боже, почуй мої Благання і молитву І дай душі моїй спокій. Тоді душа моя Насититься любов'ю І зродиться у ній життя.
G D Em Боже. доторкнись очей моїх, щоб прозрів я G D Em A Доторкнись до моїх уст, щоби співав я «Алилуя» D D Em Доторкнись до мого серця, потішай його A D Хай Твій Дух Святий огорне мене!
Am G /:Величаємо, благословляємо, Am Прославляємо, Боже наш!: /2 C G /:Тільки Ти гідний похвали Am Тільки Ти, Боже наш!
ХАЙ ЖИВЕ ЛЮБОВ Am G Знаю, що важко, та з вірою йду, Am Гори долаю, по морю пливу. G Знаю, що важко, та в серці моїм Am Є те, що долає і горе, і біль.
C(G)(Am) Dm(C)(Dm) Пр. /: Хай живе (2) любов! / (3) E Am Хай приносить радість знов, і знов!:/2
Знаю, що завтра я зможу піти В країни незнані, в далекі світи. Знаю і хочу, щоб радість була, Щоб люди раділи, не було вже зла.
ДАЙ СИЛУ, ДАЙ МІЦЬ Dm B /:Дай силу, дай міць, C Dm Освяти життя моє!:/2 C Dm Бо з серця щирого прославлю Тебе, І в кожній думці я прославлю Тебе, З усіх своїх слів прославлю Тебе, B C (Dm) О, Господи, мій!(2) (…шукаю Твій лик) (…віддам Тобі честь) Дай силу, дай міць, освяти життя моє! Бо з серця щирого прославлю Тебе, І в кожній думці я шукаю Твій лик, З усіх своїх слів віддам Тобі честь,
О, Господи, мій! (2)
ТИ МІЙ ЦАР D (A) (G) /:Ти мій Цар, (4) G D Царем є Бог!:/2 D /:Всі наші серця піднесімо, A Всі наші руки вознесімо, h Ставаймо перед ликом Божим G A (D) Славлячи Його!:/2
ЧИСТИМ СТАВ, НАЧЕ СНІГ C Am Чистим став, наче сніг, F G Хоч мій гріх був багряний, C Am Ти, Господь, все простив, F G Був мій борг незрівнянний. C Am Пр./: Через дивную любов, С Am І Твою, Ісусе, кров, C Am Знаю я, що можу бути Dm G C Чистим знов:/2 (наче сніг)
|
|
https://uafilm.tv/3038-dyvo.html Чудовий фільм, подивилися з дітьми із задоволенням.Він допомагає нам бачити не тільки зором, а й серцем, розуміти іншіть, долати випробування,цінувати дружбу, вчитись просити пробачення навіть,якщо допустилися помилки, вміти жити своїм життям. |