| Головна » Статті » Реколекції |
| У категорії матеріалів: 4 Показано матеріалів: 1-4 |
Сортувати за: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
|
Коли ви не будете прощати… Колись я прочитав таку історію. Один дідусь упродовж довгого часу не виходив з дому на вулицю. Його переслідували різні страхи, він був дуже дратівливим. Через це мав проблеми з дружиною. Якось під час розмови зі священником дідусь згадав епізод, який і став причиною його тривалих «нещасть».25 років тому його збила машина, а винуватець аварії грубо повівся з потерпілим. Дідусь розповідав про випадок в найдрібніших деталях, ніби той трапився 25 хвилин тому. У його словах було багато ненависті, усі ці роки він носив у серці образу. Не пробачав. Священник сказав дідусеві, що багаторічна ненависть зруйнувала його життя, і вони почали разом молитися за того водія. Дідусь покаявся й попросив пробачення в Бога за те, що так довго не пробачав. Його серце наповнилося миром, і цього вечора вперше за довгий час з'явилися бажання й сили вийти з дому. Господь визволив його. У Святому Письмі сказано:»Коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших» (Мт6,15). Чому в цьому Слові чуємо умову, що Отець нам не пробачить наших провин, якщо ми не пробачимо іншим людям?Якщо комусь не пробачаю, то закриваю це місце в серці від Бога.Не впускаю Його туди, ізолююся. Я сам собі Бог. Але не пробачення – це рана на серці. Якщо ж таку рану не лікувати, то вона «гниє», розростається і стає духовним раком. Це призводить до багатьох трагічних наслідків: я перестаю радіти життю, живу постійно в болеві, роздратованості, ненависті та невдоволенні, при цьому ранячи всіх навколо себе. Хтось може думати: «Ти вчинив мені зло, а я цього не заслужив. Я на тебе ображаюся!Я тебе ненавиджу! Не хочу тебе ніколи бачити! І це правильно». Але якби було правильно, людина мала би почуватися краще після такого висновку, відчути полегшення від ненависті, образи на когось. А це не так. Насправді не пробачення руйнує нас більше, ніж сам біль, якого нам хтось завдав. Можемо довго це заперечувати і втікати від правди, але рана від не пробачення в нашому серці жива. І рано чи пізно або ми почнемо її лікувати через пробачення, або вона нас знищить. Непробачення є духовною хворобою. Думку про те, що не пробачення, помста – це правильне рішення, а ненависть – справедливість, «підказує» людині диявол, отець брехні. І це один із глибоких, великих обманів, в якому можемо жити, навіть не усвідомлюючи його. Священник Сальваторе Туміно сказав, що ненависть, образа, не пробачення - це головні ворота, через які диявол входить у серце людини й починає диктувати свої закони: смерті й саморуйнування. Багатьох людей віри він тримає в путах через те, що вони не пробачають. На дорозі пробачення є різні труднощі. Одна з них – це коли я сам себе обманюю, що всім пробачив, що ні на кого не тримаю образи. Як побачити, чи в нашому серці не оселилась образа? Ось деякі ознаки не пробачення: ставлюся до людини неприязно; мені неприємно думати про неї; ображаю її; бажаю їй неприємностей; зловтішаюся з її невдач; чиню їй зло; виявляю до неї байдужість (це «заморожена» образа). Можете зробити вправу: знайдіть час щоби побути на самоті, візьміть чистий аркуш паперу, ручку і помоліться. Скажіть, наприклад, такі слова: «Боже, допоможи мені побачити, чи є хтось, на кого я тримаю образу в серці, хтось, кому я не пробачив провини». І тоді почніть «гортати» в пам’яті, згадайте події та людей з минулого, починаючи від батьків, родичів, сусідів, учителів, дітей із садочка, двору,школи. Перегляньте все своє життя. Коли в пам'яті з'являтимуться конкретні події, люди, то стежте за реакцією серця. Якщо вас не хочеться затриматися на цій події, зустрітися з цією людиною, а хочеться, образно кажучи, втекти або перейти на інший бік вулиці, то це ймовірно наслідки не пробачення. Запишіть імена цих людей на аркуші паперу і пізніше підіть з ним на молитву, просячи Отця Небесного, щоб допоміг вам пробачити. Я колись зробив таку вправу, і в моєму списку було чимало людей, за яких я молився та пробачав їм, не один день просячи Бога, щоб Він допоміг мені звільнитьсь від образи. Буває, що ми кажемо: «Я не можу вибачити такий вчинок цій людині!» І це правда. Я сам своїми силами не здатен вибачити – можу це зробити лише завдяки Божій силі, силі Божого милосердя. Це Христос приніс нам дар пробачення, і це Він вчить нас пробачати й любити своїх ворогів. Часто ми думаємо: «Хочу, щоб людина, яка мене образила, визнала свою провину, щоб перепросила мене, і лише тоді їй пробачу». Але я не мушу чекати перепросин, аби відчути звільнення, зцілення від того болю, якого мені завдавали. Адже це вже мій біль; рана в моєму серці, завдана кимось іншим, - це моя рана. За неї вже я несу відповідальність, відповідаю за те, щоб її гоїти. І пробачення – це лікування зраненого серця. Даром, який ми отримуємо через Ісуса Христа, є те, що в Його ранах наші рани зцілюються. У моєму духовному житті було великим відкриттям, що рани – це місце зустрічі з Божим милосердям. Дорого пробачення – відкривати Богові свої рани, запрошувати Його до ран, яких завдали нам інші люди. Тоді ці рани стають для нас благословенням. Бо якщо ми закриваємо своє серце, то не переживаємо близькості з Богом. Господь дає нам свободу, і тільки ми можемо вирішити, чи відкрити Йому свій біль, запросити Його у своє не пробачення. Без запрошення Бог не в змозі прийти до нашого серця зі своєю цілющою благодаттю. Із книги о.Миколи Лучка "У пошуках істини" "Непрощення - це одна з найбільших перешкод у стосунках з Богом", - отець Микола Лучок В ранкові катехизі говорили про факти, які заважають у стосунках з Богом, тобто про перешкоди в молитві Бог наскільки несамовитий, що любить нас, коли ми ображаємось, кохає нас в цій образі, але не дає собою маніпулювати. Жодна наша поведінка не може зіпсувати ставлення Бога до нас. Людина, яка молиться часто може мати лише односторонній зв'язок з Богом, даючи Йому певні завдання - це одна із найбільших помилок у стосунках із Богом. Дорогою пробачення - катехиза отця Миколи Лучка Продовження, практична допомога порадами,як бути послідовним і прощати по-справжньому! http://radiomaria.org.ua/dorogoyu-probachennya-kateheza-otcya-mikoli-luchka-6603 |
|
СпіваніРеколекції і роздуми на Великий піст. День 1. Спільний проект Радіо Марія і Воскресіння. Живе радіо. Гітара і спів - о. Руслан Грех, духовне слово – о. Микола Стронянський Щоб прослухати запис - перейдіть за посиланням: https://www.facebook.com/radio.voskresinna/videos/2009369945980709/ |
|
|
|
|