Катехитична школа ім.блаженного священномученика Йосафата Коциловського

Софія із роду Фредрів Шептицька

   Книжка «Софія з Фредрів Шептицька» – це своєрідний духовний портрет матері двох велетнів Христової Церкви: Митрополита Андрея і блаженного священномученика Климентія. Авторка цієї праці, с. Олена Данута Манькут із Згромадження сестер Непорочної Діви Марії, у свій час дуже захопилася особистістю графині Софії, тому й зібрала матеріали про неї. Книжка вийшла у видавництві «Свічадо». (із інтернет-часопису Credo)

  Книжка «Софія з Фредрів Шептицька» вийшла друком у видавництві Свічадо

В ній містяться цікаві факти і розповіді про дитинство,юність, материнство Софії Шептицької, матері Митрополита Андрея.

Трохи цікавого із книги, що було корисним для мене.

Гідність та відповідальність жінки найповніше реалізується в материнстві. Йдеться не лише про біологічне материнство, а й психічне, моральне, духовне, релігійне. Мати є серцем родини і визначає форму та ритм її внутрішнього життя. Софія Шептицька, поза сумнівом належно виконувала цю роль.

Казимир(Климентій)Шептицький казав про свою матір,що вона була ангелом хоронителем домашнього вогнища. Про її материнську роль свідчить цитата вже згадуваного Людвика Дембіцького: «Тут розпочинається ця велика материнська справа, щоб із найменшого віку[прищеплювати дитині]усілякі скарби серця, віру, любов до Бога та Батьківщини, народні та родинні традиції, прагнення до прекрасного, світлого та святого.Щобільше, треба завчасу готувати до боротьби – створити в домі достаток, який вбереже від зовнішніх впливів школи та світу, де доведеться помірятися силами із настроями часу. Павло Попель каже, що пані Софія Шептицька не лише тому настільки чудово виховала синів, що була побожною, а й тому, що була веселою.Ч еснота та релігійні практики не мали тієї гостроти, яка часто викликає шкідливу реакцію. Софія у житті віри дійшла до найбільших вершин, - вона була протилежністю дуже поширеного типу релігійних фанаток з вервицею у руці, - з посмішкою на обличчі, від молитви та споглядання поверталася до щоденних занять та забав з дітьми.

Жартувала вміло і «по-Фредрівськи» й сприяла всьому о було корисним для підростаючих синів».

Софія Шептицька була матір' ю великої родини. Вона народила семеро синів, з яких до зрілого віку дожило лише п'ятеро. З народженням першої дитини вона вдячно прийняла на себе нові обов'язки та права. Постійний зв'язок з Богом мав великий вплив на освячення Софії Шептицької як матері та надавав її щоденному життю справді релігійного достоїнства та гідности.

У народженні дитини батьки спів діють із Богом. Але на цьому їхня співпраця не закінчується, а лише розпочинається. У цій справі Софія висловила свою думку так: «(…)народити тіло дитини,Дунечко, це лише перший крок життя, перший розділ його гімну».

Молода мати усвідомлювала свою відповідальність за дітей,яких довірив їй Бог. Не визнавала їх своєю власністю, а вважала цінним Божим депозитом (…)пізнаю, що Бог не на те дає дітей, щоб ми бавилися ними, раділи з їхньої любови до нас – а для того, щоб не думаючи про себе, для Бога і для них самих оточували їх любов'ю, вели любов'ю і так їх любили.» Софія знала, що це Бог довіряє їй виховання дітей. І хоча мала право на любов своїх дітей, однак вміла пожертвувати її і годилася з волею Бога, коли цього вимагало виховання.

Наступним кроком після фізичного народження дитини є народження її духовної природи, тобто формування психіки. Це духовне народження відбувається через постійне дарування дитині своєї душі. Принцип Софії стосовно виховання дітей полягав у тому, щоб утримувати своє серце у вірности Богові і просити Його про благословення для дітей:»(…)а знаєш, Дунечко,при цьому я так почуваюся в душі, що кожна, навіть найменша